А вітер не згасає і веде
Кудись у закутки душі де сплять картини
Немов Матуся виглядає коло тину
І усміх в тім бузковім краї десь
Він гріє з без зворотності мене
Татусь я знаю поливає у городі
Вже скільки літ без них у світі я відтоді
Та кожна мить перед очима й не мине
24.04.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420645
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.04.2013
автор: Променистий менестрель