Тримаю руку у долоні.
Тремтіння відчуваю по руці.
Сльозяться очі, карі і бездонні.
Сльозинки висихають на щоці.
Мотор заведено, а голос, мов застуджений.
Шепочеш лагідно і ніжно під кінець:
- Як прикро, що ти вже одружений...
Нам не з'єднати разом двох сердець.
А чи надасть нам Бог можливість?
Чи нам відмірено життям?
Свою забути однокрилість.
Піднятися над небуттям.
Був місяць, як ліхтар, над нами.
Слова віднесло, й каяття...
Тінь з пересохлими губами
Ховалась у тремтінні дня...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.04.2013
автор: Ukraine55