Сміються хмари в синіх небесах,
На кожній квітці ранішня роса,
Земля вдягнула сонячну свитину,
Вінок з кульбаби зв’язує дівчина.
І сонечком сіяє її личко,
Хоча росточком зовсім невеличка,
Та сині очі сповнені кохання,
Бо їй дарує жайвір пісню зрання.
А вже підвечір, як рої зберуться,
Вуста з коханим у медах зіллються,
Лише тоді, як зникне зірка рання,
До вечора втече її кохання.
Та ним живе і розквітає квітка,
Пливе на зустріч з лебедем лебідка,
Як треті півні заспівають зранку
Кохана зникне за дверима ганку..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420146
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2013
автор: Віталій Назарук