Не було такого, не було - це здалося,
Пронеслось воно давно, пронеслося,
Та на серці рубець залишився,
Моє сонечко ясне, я влюбився.
Я ходжу тепер сумний, вечоріє,
Просить серце – повернись, моя мріє,
Дай вуста мені свої - розцілую,
І теплом своїх слів причарую.
До грудей пригорну свою долю
І підемо удвох ми по полю,
Коли жайвір в небесах обізветься,
Моя доля твоїй усміхнеться.
Сонце зранку пришле промінь ясний,
Розпочнеться наш день – день прекрасний,
Я тебе обніму в чистім полі,
І у руки твої віддам долю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420133
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.04.2013
автор: Віталій Назарук