Безтямний раб
нещасної любові.
Нещадної.
Бо аж до крові
в зраненому серці
пройшла клинком по нім, мов у нерівнім герці.
Та то дурниця, скільки тої плоті!? -
Та душу розірвав клинок той при нагоді.
Та й так,
що не стулить її тепер ніяк,
найкращі ліки вже не стануть у пригоді.
То дійсно так - не шкода мені плоті!
Але як...?
Забуть її в гріховних снах,
спинити своє дихання її ж повітрям;
не бачити найкращу зірку в небі між сузір'їв.
І птахом бувши
в камені розбився я б...
А так...
лише безтямний раб...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420073
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2013
автор: yurr