Тим хто вижив у війні і кого вже немає...
ПАМ'ЯТАЙМО!!!
У окопах холодних, без кусочка хлібини,
Коли комір шинелі навівав комусь сон,
Біля хати у полі гнула спину дружина,
А в піщаному лузі розцвітав вперше льон.
Вже година минула, як наліт закінчився,
І замовкли ліси, і болото удень…
І чому в такий час, Боже, я народився,
Чом не чую тепер я майбутніх пісень?
Як же близько родина, запах чути із хати,
Хто додому вернеться, значить тим повезло,
Та ще рвуться снаряди і строчать автомати,
Як я хочу , матусю, повернутись в село!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419917
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.04.2013
автор: Віталій Назарук