Випий зі мною кави,
стань моїм кофеїном..
Бо серце в чотири октави
тисне на тіла руїни.
Не в очі поглянь – у душу,
і кисню залиш хоч для неї,
Кохати тебе не примушу
й рабою не стану твоєю.
Захочеш піти – твоє право,
і слів не шукай на причину.
Я ж просто доп’ю свою каву
холодну і без кофеїну..(L*)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419815
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.04.2013
автор: Liuba29