Втомилася, присіла в борозні,
І вийняла із вузлика обід,
Убогий харч розклала на землі
І пожаліла наш - жіночий рід.
Задумливо дивлюся на грядки –
Наморена і силоньки не маю,
А скоро вже налізуть і жуки,
Роботі ні кінця, ні краю...
Працює важко слабка стать,
Тримає на собі державу,
Жаліє чоловічу усю рать –
Не думає про почесті і славу.
2000 -2013рр.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419507
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.04.2013
автор: Надія Таршин