Хочеш, я тобі намалюю зорі
Не холодні та крижані,
А такі, що поєднують долі
І запалюють світлі вогні.
Зупинюся на мить у мріях,
Де тобі даруватиму світ,
Бо ще й досі у казку вірю,
Коли ти посміхнешся мені.
У очах твоїх спокій і тиша,
Що притягує погляд палкий.
Не закоханість – це є більше,
Бо твій образ з душі не зник.
А сказати хоч слово чи кілька
Сил забракло мені, прости.
Тиск зашкалив за межі стрімко,
Тихо мовиш: “Себе бережи”.
Я втечу від очей розмаю,
Щоб ніхто не побачив як
На вустах назрівало “кохаю”,
А в очах – “ти від долі знак”.
Довго з думки моєї не зійде,
Не відпустить сердечний біль,
Глухий крик у душі надірве
Погляд..,
що народився з мрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419439
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2013
автор: Бентежна