Іде дідусь і винувато посміхається -
Соромиться дідусь своєї старості.
Навкруг пісні звучать про Перемогу
Дідусь благає хоч когось про допомогу,
Без крику, нарікань - очима зболеними,
Старечими ногами,і руками кволими.
Сьогодні покладе він друзям квіти,
А завтра від нужди куди подітись?
День Перемоги промайне, як сон,і казка,
А завтра без просвіт – не Божа ласка.
Далека молодість, війна - тепер, мов свято,
У діда друзів вже лишилось небагато,
І біля вічного вогню –уже їх жменька -
Дні пролетіли непомітно, так швиденько,
А відголоски від війни все серце жалять,
Онуки дідові в цей день горілку шмалять,
І шашлики смачнючі уминають,
Про дідові проблеми і не знають,
А він іде і винувато посміхається,
Що ще живий і досі – вибачається.
05.05.2012р Надія Таршин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419266
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2013
автор: Надія Таршин