Знову ніч накрила чорна віхола.
Знову темряву прогнати нікому.
Охолоджує фаланги пальців
Думка про твоїх коханців.
Попід серцем посадив акацію,
Сумніви - одвічна еміграція.
Незважаючи на пальці хворі,
Грає місяць в сі-мінорі.
Хай вітри заблимають очиськами
І дощі карають землю різками,
Хочу бачити перед собою
Ніч, осяяну грозою.
Тільки знову всюди вічна темрява,
І любов не проростає деревом.
P.S. Жертовність у коханні - сумнівна річ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419241
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 18.04.2013
автор: Олександр Ткачинський