[img]http://psychologyxrelationships.com/_ph/1/2/233669498.jpg[/img]
Серед книжок
Знайду одну,
Там де історія кохання…
Маленьким сонечком
На твоє плече,
Лоскотно лапками чіпляюсь.
Тобі це видалось таким наївно милим,
Що день , мов перламутр засяяв…
Міниться фарбами небо.
Місто дихає парою із кватирок,
Альпійським танучим шоколадом з гарячих пальців…
Ковтає окріп пресловуті чаїнки.
Кавові зерня тріскочуть -
Проповідують світу бадьорість,
Дзвонять настирні будильники вперто.
Ключі тьмяно звучать у кишенях –
Місто готує собі «добрий ранок».
Хмари торкаються вікон
І нічого в тому не є особливого,
Доки я не торкаюсь тебе.
Мов сторінки старого фоліанту
Часом спресовані,
Стиснуті світлом та тьмою,
Злипнемось солодко
У обіймах.
Кроки.
Сходи.
Автівки…
Місто не спить,
Місто ворожить на тінях.
Місто пише поему.
Починаючи з ранку,
Аж до самісіньких рубежів,
Тягнеться нить, з низкою бусин…
Ми одна із тих перламутрових переливчастих кульок.
Ми одна із забутих сторінок,
В книжках
На поличці казок про кохання.
Ми - вічні.
Такі гарні - гарні і красиві, і цілуємось…
17.04.2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419222
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2013
автор: gala.vita