Коли стихають тихі зорі,
А з ними разом і думки,
Мені здається, наші долі
Будують неземні мости
Своєю ніжною любов’ю,
Без зайвих посмішок і слів,
Наповнюють життя весною
І тисячі́ запалюють вогнів.
Не бачити нікому тиші,
Якою ситі ми сповна.
Вона в серцях у нас зали́шить
Любов. І нічия вина
У тому, що не разом долі.
Світ душі не розлу́чить, ні.
Такої ніжної любові
Не вистачало все життя мені.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419069
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2013
автор: Бентежна