Запитай, чого мені не вистачає,
Подумки усміхнена я відповім.
Сонця й неба в тихім гаї
І тебе в солодкім сні.
Бо на більше розраховувать не варто,
Дорога ціна моїм бентежним снам.
Ти давно минув, а я на старті,
Але фінішна пряма одна.
Запитай, чому здаюсь без бою,
Коли ніжить очі водограй.
У п’янкому вирії втону з тобою,
Посміхнувшись, скажеш, не кохай.
Не повірю жодному твоєму слову,
Пропускаючи крізь себе всю печаль.
Посміхнусь очима знову й знову.
Хочеш, моє серце забирай.
Запитай мене, мовчати сил немає.
Я на інший берег допливу, повір.
Стрімкі води зачаровують розмаєм.
Жаль…Життя складається із мрій.
Ні печалі, ні страждань не відчувати,
Подолати перешкоди на шляху,
Розігнуть сталеві ґрати,
Щоби прошептать тобі люблю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418966
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.04.2013
автор: Бентежна