Самі ми викопали яму
В землі, яка плекала в нас життя,
І треба змить з історії цю пляму
Без нас немає вороття...
Бо не один зламав в ній ноги,
Не перший вмер від голоду душі
Ніхто не йшов до перемоги,
Лишивши аркуші пусті...
А інші...Просто повтікали...
В омріяні блакитні далі,
Для себе щастя не шукали
Свій світ продавши за коралі....
Не нам осуджувати їх
Втекли...Та краще хай підуть,
Чим рідних ставити на сміх
Коли у яму попадуть...
Можливо мало лИшилося люду,
Які із гордістю глядять навкруг
Це ті, які не обирнулися в приблуду,
В подобі ненаситних слуг...
Хай буде нас всього нічого,
І дощ бо починається з краплинки
Тримай своє...Зрічись чужого,
У ямі рідній проливаючи сльозинки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418747
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2013
автор: Турист