Я напишу ще тисячу віршів,
В них оспіваю ніжність і розлуку,
Як він її байдуже залишив,
Прощаючись, не стиснув руку.
Розбита вщент її буде́ душа
Отруєне байдужістю життя.
Замінить посмішку самотній жаль,
Примусивши піти на каяття.
Зоря ранкова ляже на плече,
Солодкім сну давно не буде місця.
Самотність не покине, не втече
Життя наповнить новим змістом.
Серце благатиме невпинно волі
Самотності кайдани одягне.
Розраду знайде у розмові
З тим, хто її в сльозах знайде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418628
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2013
автор: Бентежна