Спершу промені рахую,
Потім тіло все вмочаю
У настоянку бурштину,
Весну залпом випиваю.
Язик мокрий, язик мокрий -
Задощилося навколо.
Світлі краплі перламутру,
Я весну хватаю ротом,
Я дощі її цілую...
Язиком плещу – сорока...
Я торкну краєчком зілля,
На язик сім – вісім крапель і –
Закохана по вуха...
Безупину вислизають
З капюшона цівки чорні
Шовковистого волосся
Подивитись, поспівати
Із весняним вітрогоном...
Розсміялися горошком
Жовті пупсики мімози...
А долоні теплі знову...
Обіймать тебе за шию,
Обціловувать під комір...
Цокотять підбори сміло
Вісім – дев’ять сантиметрів...
Заповзято- променисто усі гавкають со –
Баки на котів в садку й навколо.
У сусідів люк відкрито,
Щоб жбурлять весні прок-
Льони - вовняні собачі вуха,
Вже вислухують поради...
Язик мокрий, язик мокрий –
Напиваюся вже зранку
Перламутрових цілунків
Чарівного траво-зілля
У весну шувбовсну з ганку –
Кроків десять і – злетіла!
Розкривайте блискавично
Усі гудзики-застібки...
З шкаралупки, з насінинки
Проростає новим квітом
Сонцевернеться на місце.
Розхлюпощеться стихія
Вогнянисто-тепло-дзвінко
Епохально водолійно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418586
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.04.2013
автор: gala.vita