Я багато не прошу. Впади на долоні дощем.
Якщо йдеш назавжди, віддай тишу осінніх хвилин.
Безперечно, я виживу. Стану твоїм міражем
І залишуся тільки фрагментом забутих світлин.
Я багато не прошу. Лиш вічність мою не чіпай.
Відшукай мене десь в павутинні чужої весни.
І не треба прощань або слів. В мене, може, свій рай.
Врешті-решт я втомилася від чергової війни.
Я багато не прошу. Лиш кілька римованих днин
Без повернень в минуле і віри у різні міста.
З неба падаєм ми тисячами прозорих краплин.
І усе, що лишилося нам, - рахувати до ста.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418412
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 14.04.2013
автор: Fairytale