На щастя, чи на горе
Господь послав Федорі
Здоров’я, довголіття,
Та ще і щастя в дітях.
Всього було в Федори –
І два голодомори,
І буряки , і ланка,
Вставання на світанку.
І трудодні худенькі,
Одежинки благенькі,
І без чобіт ходила,
Коли діток ростила.
Та все перемагала,
Бо вдачу сильну мала,
Ще й в хорі вечорами
Колгоспному співала.
В житті бувало різне –
Було й кохання пізнє -
Від того сяйва щастя
Тікали всі напасті.
Як мить літа летіли,
Вже за межею милий,
Онук найменший радо
Веде в господу ладу.
Ну, що бабусі треба –
Усе дало їй небо –
Живі всі, слава Богу,
Спішать на допомогу.
Та душу у Федори
Ятрить образа й горе
На всю верховну владу,
Що не дає нам раду.
Недавно від сусідки
Таку новину взнала,
Що новина та ледве
ЇЇ не доконала.
Що за могилу треба
Добряче заплатити,
Інакше не дозволять
ЇЇ похоронити.
Вона ж тої земелечки
Руками перебрала…..
На ній була щасливою,
На ній і бідувала.
А ще казала Настя,
Що, як помре старенька,
То треба визивати
Міліцію хутенько.
І лікаря з швидкою,
Щоб все занотували,
Чи смерть своя у баби,
Чи може катували?
А опісля у область
Будуть трясти небогу –
Федора вже давно туди
Забула і дорогу.
А там за гроші в морзі –
Поглумляться над тілом
І на той світ квиточок
Вже видадуть, між ділом.
Будуть тепер стареньку
По смерті катувати …
Не хоче дітям мати
Тягар цей додавати.
Які тепер в них гроші,
Самі ж пенсіонери.
Коли вже наїдяться
Державні мародери?
Не спить тепер Федора –
Та це ж вселенське горе,
Було б раніш померти –
Не встигли б шкуру здерти.
05.12.2012р. Надія Таршин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417511
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.04.2013
автор: Надія Таршин