Ти мати, Україно, і я мати,
Та у любові до діток ми різні,
Бо я своїх люблю однаково,
А ми у тебе рідні і нерідні.
Ти мачухою стала для нерідних,
Петля життя зловісно вужча:
Працюють важко – а до краю бідні,
А «рідні» гноблять їх. це правда суща.
Убогим серцем, жадібним, черствим –
За що любов свою дала їм, ненько.
Не замолити гріх тепер нічим,
Прозріла пізно і болить серденько.
"Рідня" тебе цинічно ошукала,
На голову перевернула усе вмить.
Ти – мати – в них заручницею стала,
Нерідним – доля так твоя болить.
2000 - 2013р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417250
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2013
автор: Надія Таршин