Так живу…
Не пручаюсь ні вітру, ні болю,
Часом змінюю сміх на журбу
І не плачу смичком на віолі,
Проклинаючи долю-рабу.
Так живу…
Не прошу від життя нагороди –
Вознести в мою честь мадригал.
Та важкими стають переходи
По арені розбитих дзеркал.
Так живу…
Не боятися тьми намагаюсь
І в житті прагну вибрати мить.
Хоч до болю люблю, та не каюсь,
Той карається, хто не горить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417116
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 09.04.2013
автор: Леся Shmigelska