Вже пів життя пройшло, прожито
Немало років, днів, годин.
Був час, страждав несамовито
І пив відвар, гіркий полин.
Пройшов крізь три страшні стихії
Вогонь моє обличчя пік.
Вода мої втопила мрії
І віднесла подалі в бік.
А мідні труби ще до нині
Я чую їх, звучать вони.
Щей досі у моїй грудині
Болить від спогадів війни.
Та всеодно я не жалкую
На долю не жаліюсь я.
Ні! Я не плачу, не нудьгую
Не нарікаю на життя.
Я бачив щастя, доторкався
Відчув його любов, тепло.
І лиш тоді пізнав, дізнався
Яке на смак воно було.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416951
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2013
автор: Олександр Крутій