Я прокидаюсь тількі від думки,
Що тебе нема поряд, що ми більше не в двох.
Що не мій вже твій погляд,
Що забрав тебе Бог.
І повірити важко, неможливо мені,
Я привик вже до ласки,
Кожен день, кожну мить,
І тепер мені страшно, ти зі мною лиш в сні.
Так бажаю, щоб знову ти стояла зі мною,
Щоб кохання створило для нас новий світ.
Тільки серце стомилось, йому уже больно,
Для тебе палало воно стільки літ.
Я вірю, що зможем усе повернути,
Та треба для цього змінити життя.
Я знаю зі мною бажаєш ти бути,
Та все, що ми робим - усе навмання.
Стомилося серце, стомилися очі,
Вони без спочинку служили мені.
Тепер вже боротись, як раніше, не хочуть,
Вони не повернуть назад наші дні.
Та вірити варто, здаватись не слід,
Допоки ще мрія до тебе летить.
Свій шлях я складав десятками літ,
Тепер до кінця залишилась мить.
Тебе я кохаю і завжди кохав,
Шкода, що ти цього не ціниш.
Я вірив тобі, тебе завжди я чекав,
Та ти, як завжди, в слова ці не віриш....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416947
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 09.04.2013
автор: Вадім Шевчук