" А он,мятежный,
просит бури..."
(М.Ю.Лермонтов)
Рідко вітер дме у спину,
А частіше- в очі...
-Ой,куди ж ти знову,сину,
Та й посеред ночі?
Відпочинь,поспи до ранку.
Нудь мене з'їдає.
Чуєш,свище як у ганку?-
Чорт на скрипці грає.
-Мамо,мамо,я би радий
З Вами ще побути,
Ваші слухати поради,
Просто голос чути.
Та повірте-лиш зачую
Вітру завивання,
Як здається біс глузує,
Кличе на змагання.
Так мене і тягне,мамо,
В центр непогоди.
І чи пізно,а чи рано-
Мушу йти та й годі.
-Сину,сину,ти ж не дурень.
Це й дитина знає,
Що нікого в центрі бурі
Щастя не чекає.
Ой, яка у кого доля
"І свій шлях широкий"-
"Хтось при бабі й бараболі"
Протирає роки.
А комусь погано спиться
Як вітрів немає-
Ловить хижі блискавиці,
Серце обпікає.
Я повернусь безперечно,
Але є потреба-
Я ніколи ще у смерчі
Не злітав до неба.
Ще насиджуся удома.
Буде сад і бджоли,
Але б'є мене,як ломом,
Слово це "ніколи".
Це не так вже й небезпечно,
Як те може здатись.
Головне-у центрі смерчу
До кінця триматись.
-Ой, не можу я,дитино,
Дум твоїх збагнути.
Поробили тобі,сину,
Чи так мало бути?
Що ж, візьми ось хліб в дорогу
Та скоріш вертайся.
Може я вблагаю Бога,
Щоб знайшов ти щастя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416800
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2013
автор: Михайло Гончар