Я вірю в усе і водночас ні в що.
Я зникла, померла, пішла...
Здавалось, життя тільки що почалось,
Насправді роки - маячня.
Наспавді життя має ціну,
Хоч її ще ніхто не назвав.
Насправді немає на світі того,
Хто хоч раз у житті не брехав.
То чи варто чекати добра від людей?
Чи існує добро взагалі?
Може це вигадка наївних дітей?
Може приз у безвиграшній грі?
Хто чужий - той не друг, хто був друг - вже чужий.
Мабуть, так розбивають серця.
Не самотність вбиває самотніх людей,
А нестримна жага до життя.
І самотності край не покладе любов,
Ані вірність, ні дружба, ні шлюб.
Безіменними з іменем будемо ми.
Помирати ми будем разом...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416785
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.04.2013
автор: Злата Жовтнева