Мав сусіда по дачі -
Нормальний, толковий мужик,
Був бурильником раньше,
За працю ще й ордена мав.
Та недавно він раптом
На пенсії взяв і запив.
А чому, він ні брату,
Ні жінці своїй не сказав.
В нього цукор піднявся
По тілу від голок є знак,
Постарів, розіспався,
Буває під себе й зіллє.
А дружина терпляча –
Не хоче лишитись одна,
Та й і гроші добрячі
У нього від пенсії є.
Він як пам’ятник часом
Стоїть у городі своїм,
А дружина, як пташка,
Копає, пиляє й кує.
Він рахує копійку
І злиться буває по тім,
Що грошей на горілку
Дружина так мало дає.
Ворогів не потрібно –
Самі пропиваєм себе.
Хоч і влада не рідна,
Та тут і не влади вина.
І до кожного дядька
Ніхто не приставить СБ.
Бо ми чуємо часто,
Ти що, не здолаєш до дна?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416544
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 07.04.2013
автор: Мірошник Володимир