[i]Моїй сестрі Марійці Білищак присвячую.
Іде дівчатко босоноге
По чистій ранішній росі,
Її маленькі білі ноги
Так ніжно пестять трави всі.
Дівчатку квітка посміхнулась,
Метелик білий покружляв,
Зайча лякливе стрепенулось,
Лелека в небі привітав.
Ласкаве сонечко голубить
Русяві коси, огорта.
Її тендітні ніжні губи
П'ють чисту воду з джерела.
Дівчатко йде собі, мандрує,
Сприймає ще наївно все.
І музику природи чує,
Свій любить край понад усе.
Батьків ще знає поважати,
У людях бачить доброту,
Відкрите серцем, що й казати,
І душу має золоту.
В степу, в горах, посеред моря
Вирує світ добром і злом.
Дівчатко ще не знає горя,
Родинним сповнене теплом.
Яка їй доленька судилась ?
Чого пізнає у житті ?
Просила Бога і молилась:
Що буде там, у майбутті ?
Минаючи перестороги,
Несе у серці всім привіт,
Іде дівчатко босоноге,
Іде в широкий білий світ ...
27.05.- 11.06.2003р. Алкасер до Сал (Португалія).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416425
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2013
автор: Сетубальський