Вийти вранці за поріг,
Розпростати плечі
І одною із доріг
Йти,де мрії обрій ліг,
Поки ще не вечір.
Наздогнати горизонт?-
Дехто намагався...
Вслід кричали:"Ідіот,
Ти ж ходячий анекдот!"..
І "герой" здавався.
Та знаходяться мужі,
Що ідуть до краю,
До границі, до межі,
Часто,ніби на ножі,
Мов святі до раю.
Та межа,границя,грань
Хитрість дивну має-
Хоч як хоч її дістань!
Крок до неї-без вагань-
Грань на крок втікає.
Це і вабить-вдень,вночі
Йдуть і йдуть відважні,
Бо ж не влежиш на печі,
Як засвітиться в душі
Мрія ледь досяжна.
Той здолає хто іде,
Скинувши баласти.
Доки в жилах кров гуде-
Йти до мрії й хтозна-де
На шляху упасти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416397
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2013
автор: Михайло Гончар