Колись…

Немов  десерта  подали  невчасно  -
квітневий  сніг  обабіч    як  халва.
Коли  навколо  тане,  небо  гасне  -
у  босих  снах  куйовдиться  трава.

Як  добре,  що  Ти  є:  це  так  важливо  -
У  грудях  чую  клекіт  лелечат
і  навіть  у  думках  стаю  щаслива,
бо  носиш  ясне  сонце  на  плечах.

Потоки  не  спинити,  бо  розлито
у  часі  водопілля  затяжне…
А  хочеться  повірити  у  літо:
прийде  учасно  –  тепле,  осяйне.

Покриється  рум’янцями  суниця,
Запахне  медом  і  зійде  підбіл...
А  Ти  не  перестанеш  мені  сниться  –
можливо  як  і  я?  Колись…  тобі…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416070
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.04.2013
автор: Окрилена