Усе сповіщало новину
Не гожу й сльозами дощу
Не стало , забрали дитину
Хоч серцем її не пущу
Шепоче розбитая мати
А розум її на шмаття
І як її порятувати
Як в мить , та й не стало життя
У лоні йому було тепло
Та світ цей його не впустив
Батькам усе це гірше пекла
Не наче хтось душу розрив
…одною зірочкою більше
І янголятком у едемськім саді
Серед лугів безгрішних дише
І промовляє серцем мамі
Спасибі мамо моя й батьку
Я є частиночка від вас
Теплим весняним дощем на згадку
Приходитиму час від час
Не плачте , не журіться довго
І тіштесь краплями дощів
Я ж не забуду тепла того
Впродовж двохсот сімдесяти трьох днів
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415726
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2013
автор: Андре Ільєн*