Вередуля весна
То сміється, то плаче
І не знає сама,
Що для нас вона значе.
Як чекали її,
Виглядали з дороги,
Проганяли сумні
Й непотрібні тривоги,
Що зима принесла
З холодами й снігами.
Як спасіння - весна!
І її ніжні гами,
Перших пролісків цвіт,
Що пробився з-під снігу
І птахів переліт,
Що відчули відлигу.
Напівсонна земля
Набирається сили,
Клекіт-спів журавля
В небі чується синім.
Першоцвітом в серцях
Ніжність раптом розквітла
І живе на вустах
Наших посмішок квітка.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415656
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.04.2013
автор: Радченко