Мені учора знов наснився Вавилон,
Не той, що розпорошив всіх у простір,
Роздав кредит, рабів і пільгових корон,
І народив нову химеру злості…
Мені учора знов наснився світ,
Скоріше, то лиш спогади щоденні,
Сьогодні кожен другий – пустоцвіт,
І кожен перший – знівечений й не певний…
Даремно руйнували силу стін,
Інерція руйнація безмежна,
Останні падали від болі до колін,
А перші вірили, що це життя бентежне…
Напевно, нас усе ж розвіє прах –
Не можна натягнути більше світу,
До нас вітається нової Терри птах,
І посміхаються нової Геї діти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415496
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин