Ось дерево-а поруч лісоруб,
В маркітних барвах сьогодення
Розмитих посмішкою ніжних губ
Вбиває волю та натхнення.
Коріння точить злий хробак,
І вогник щастя не жавріє
Найкращі ліки-грам стоп'ятдесят
Нехай бальзамом душу гріють.
І сльози рідних на очах
Торкають нерви наче струни,
Під звук кифари виповзає страх,
Неначе кобра,замаскована в фортуну.
Ледь теплі спогади дитинства
Бринять мелодією снів,
А ти в обіймах самочинства,
Виплескуєш на рідних п'яний гнів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415269
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2013
автор: Злата Наркевич