Згасає зірка, вже згасає,
Немов загублена душа.
Вона зійшла на небокраї,
Та більш до нас не поспіша.
Вона, як та любов остання,
Згоріла миттю і до тла.
Нема жалю, нема прощання,
Була і ніби не була.
Вона десь є, її не видно,
Бо темна, більше не горить.
То білий карлик, як огидно,
Любов розтрачена за мить.
Всього за мить, а спопелила,
Не підняла, а попекла.
Пішла за світлом добра сила,
А сам лишився без тепла.
Ось так і я, живу згорілий,
За мить усе тепло віддав,
На небі десь, осиротілий,
А як любити і не взнав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415062
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.04.2013
автор: Мірошник Володимир