Ой, снігу ж бо насипало, а розуму нема.
Незвична ситуація – до нас .
Суцільні кучугури. Прикритий тротуар
Не зміг самоприбратись - несе важкий тягар.
І льодяні бурульочки прикрасили карниз.
Вмостилися високо, а падають униз...
Та й снІг у цьому році вже зовсім знахабнів,
Бо падає не мимо, а у дірки дахІв.
Тож як весну приборкати розмови повели…
Так, нІбито до цього ми в Африці жили.
Рятуймося, бо гинемо! Таке ще не було!
Затопиться водою і місто, і село…
Річки міняють русло, виходять з берегІв,
Мов у Армагедоні! І вже немає слІв…
То ж знов капітуляція, немов жахливий сон.
Що ж «змиється» водою ще не один мільйон….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414991
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2013
автор: Тамара Шкіндер