Вона для нього Музою була:
Увечері сідала поруч нишком
Дивилась пильно, як із-під крила
З'являвся вірш, присвячений всевишній...
Вона для нього Янголом була:
Коли він спав - у головах витала,
Священний сон поета берегла,
Його бажання і думки читала.
Вона для нього Сонечком була,
Промінням, як матуся, зігрівала.
Не в настрої - торкалася чола,
Вона його й у горі потішала.
У спеку Парасолею була,
І Тінню, і Оазисом, й Водою...
А потім непомітно так пішла -
Вона відчула: треба буть собою!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414866
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.04.2013
автор: Лариса Журенкова