Я хочу закричати у пустій кімнаті…

Я  хочу  закричати  у  пустій  кімнаті!
Я  хочу  заховатись  від  усіх…
Я  закохалася…  Й  навіщо?  Хочу  знати…
Навіщо  в  воду  перетворювати  сніг?!

Так  наполегливо  шукала  цю  мороку,
Так  пристрасно  тікала  я  від  цього  почуття…
Й  втекла  була.  Але  ось  цього  року
Воно  теплом  ввірвалося  в  моє  життя…

Чому?  Навіщо?  Знову  буде  біль…
Цей  сміх  крізь  сльози  і  цей  плач  крізь  сміх…
Питаючи:  «Назавжди?»  сиплеш  в  рану  сіль…
А  хтось  із  вас  назавжди  чесно  обіцяти  міг???

Тоді  навіщо  це  жорстоке  почуття,
Якщо  в  кінці-кінців  хтось  когось  покидає?
Не  треба  філософських  слів  і  каяття…
Ніщо  не  вічне…  Розумію.  Знаю.

Проте  я  вірю  в  те,  що  все  можливо.
Й  щось  вічне  у  житті  я  віднайду.
Я  створю  казку,  намалюю  диво…
А  поряд  будуть  ті,  з  ким  не  впаду!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414675
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 01.04.2013
автор: Замріяна...♫