Мені ніколи не забути
Той тихий вечір навесні.
Та ті небесні атрибути
Що мерехтіли угорі.
І подих вітру, такий ніжний
Що тихо віяв у лице.
І сад у цвіті білосніжний
Та те маленьке деревце.
Де соловейко заливався
На радість стомленій душі.
Де я несміло признавався
В коханні перший раз тобі.
Я пам'ятаю, як сиділи
За руки, взявшись, ми удвох.
Години йшли, та ні, летіли
Нас поєднав навіки Бог.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414613
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2013
автор: Олександр Крутій