Роки пробігають,
мов коні по степу.
Лиш звикнеш до нього,
як року нема.
І знову день ангела,
червень та спека,
осіння палітра,
холодна зима.
І знов наче судді,
правдиві та строгі,
питання стають:
Як прожив ти життя?
На що віддав сили,
даровані Богом,
навіщо в цей світ
завітав з небуття?..
Від чого у тебе
посивіли скроні,
якими трудами
надбав мозолі?..
І голову тісно
стискають долоні-
Як страшно даремно
пройти по землі!
Питання,питання...
Німі та незрячі
ждуть рішень,мов матку,
бджолині рої.
І не відмахнешся
від них нетерпляче
й не виженеш з хати,
бо ж діти твої.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414591
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2013
автор: Михайло Гончар