не пригадую перших нулів своєї ідентифікації,
в кращому випадку їх шістдесят із гаком.
кольору облізлого лаку всі оці псевдостіни,
теплий присмак руїни мріє зробитись Смаком.
маком притрушені сни як словами невігластво,
з твоїх печатей б"є струмом чи знаком нерівності
"не" все суцільніше й тихше підлащує глумами,
сурми безвуччя і вітер нас млосно висурмує.
грубою казкою "звідкись" являюся розпачем,
обручем навколо шиї, якій не бажалось прикрас.
раз передперший зізнання собі у пророчості,
раз надостанній крізь енність збілілих гримас...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414432
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2013
автор: Biryuza