Межи вікон і арок, порепаних стін
Я шукаю здоров’я,
а може щось кращого.
Утікає за вікна бліда голубінь
І ховається світло
за темними хащами.
Межи сталі і пластика в залах пустих
Я лежу у чеканні
надію втрачаючи.
О прости мені Боже, хоч трохи прости!
І даруй мені час,
все недобре знімаючи.
Бо сьогодні ти страчений, завтра живий,
Ну а я у чеканні
чогось незвичайного.
О прости мені Боже, як хочеш, - побий,
Та лише наділи
і любов’ю і тайною.
Завтра день надійде, всім відомо який.
Він всі душі заллє
золотою обновою.
І обійме усіх дух із неба святий,
З ним воскресну і я
із любов’ю Христовою.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414410
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 31.03.2013
автор: Мірошник Володимир