Тут відчуваєш, що Вкраїна не мала,
Тут люд із Києва буває, і з Хмельницька,
Із далеку, а інколи і зблизька,
А то і зовсім із маленького села.
Тут відчуваєш, що ми нація одна,
Бо сум за ціни на бензин, тепло і сало,
За вибори, за те, що в нас украли,
І пісня нас хвилює голосна.
А те, що мова відрізняється, то це
Нас не хвилює – ми по всякому умієм
І кожен-кожного з нас добре розуміє,
Аби лише було усміхнене лице.
Тоді чому ж ми всі живемо як-небудь,
Що і поляки, і болгари обігнали?
А ми ж усі таки працюємо не мало, –
Ледачими нас люди не назвуть.
То ж чи не можемо зібратися гуртом
І владу вибрати таку, якої варті?
Ну, а до злодіїв поставить гарну варту
І жити славно: і в повазі, і з добром.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414407
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.03.2013
автор: Мірошник Володимир