Нездужає правда в чужій одежині,
В парі із совістю у вбогій оселі
-Заплакані очі,мов у дитини,
І обличчя сумне невеселе.
Заплакала правда тихенько в куточку,
Бо всі відвернулися від її слів,
Тільки вітер колише в вишневм садочку
Із присмаком горечі її лагідний спів.
Розбите серце ледь б ється у надії,
Що краплі болю зросять новий день,
І правда розцвіте в новому тілі,
Народжена відлунням вкрадених ночей.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414365
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 31.03.2013
автор: Злата Наркевич