Я сам уже на грані маячні,
Твоя любов труїла мою душу,
А Всесвіт залишав мені пусті
Обірвані материкові суші…
І я пропав частинкою в тобі,
Протоном без ваги і без зусилля,
І нас таких, напевно, сотні дві,
Кого ти закувала у свавілля…
Пробиті на хрести сліди долонь,
І черга з кілометр на Голгофу,
Ти граєшся в Пілата знов і знов,
А молоді нові вже пишуть строфи…
Ми схилимся, мовчати – то не гріх,
І хтось із вищих подарує нам довіру,
Ну а тобі – лише січневий сніг,
Століття вірувань через роки зневіри…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414324
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2013
автор: Мирослав Гончарук_Хомин