Ти виживаєш, як ця березнева зима,
Що гордо стоїть під облогою квітня.
Самотньо звучить старовинна сурма:
Ти пишеш лібрето свого повноліття.
Складаючи руки відлуннями крил,
Злітаєш із вежі - трухлявої мрії,
Несешся, допоки вистачить сил
І нищиш кубло, де зиму відлежали змії.
Чужі перемир’я твоїх не порушать фронтів,
Ти не здаєшся, чекаєш нових революцій.
Читаєш вірші і пишеш десятки листів,
Пускаєш свої літачки, які повернуться
Вістрям епохи, центральним ідейним мечем,
Армадою слів, що зрушать останню систему.
Гарячу пустелю накриєш пророчим дощем
І знову на сонці блищатимуть хризантеми.
P.S. Життя проростає всюди, де є воля та палке бажання свободи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414207
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 30.03.2013
автор: Олександр Ткачинський