Подивися – там скраю
Неонове сонце горіло
В казані серед бульбашок, диму, сіри й озону.
Бач, я небо розкраяв,
Щоб тобі видніше світило.
Хоч для ночі це, може, не зовсім резонно.
Бо величні варяги
(Із рогатими шапками) тінню
Прослизнуть між Гіадами і Волосожаром.
Ти зніматимеш стяги,
Удягнувшись в сорочку білу.
А не можна отак віддавати душу задаром!
І коли засвітає –
Сонце зайдеться синім неоном.
Ти заплачеш в плече, бо як тепер жити без стягів?
Я ж казав – там же скраю
Стояли прив’язані коні!
Тільки їх вже украли прокляті тіні варягів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414055
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2013
автор: Кот Єльпітіфор