Говорила словами нещадними,
А ти слухав з відкритим ротом.
І були всі до мене байдужими,
А ти був – ідіотом.
Чорно-білі машини і люди,
Я не бачила більше світла.
А ти біг вслід за мною усюди,
Бо вірив у мене – сліпо.
Старі речі по-новому вжиті
Чи нові по-старому зроблені.
Я сиділа в дірявім кориті,
Грав Шопен – П’ята Симфонія.
«Зникла!»– ти з острахом крикнув,
покрившись холодним потом.
А мене й не було тут ніколи.
Просто ти завжди був ідіотом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414037
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 30.03.2013
автор: makss