Від тихого подиху сколишеться світ
Від звуку, що лине з-під ребер.
Як дивно, що його уже цілий вік
Хоронить теплом своїм цербер.
Та що те тепло та вірність повічні,
Як за ними ховається те,
Від чого тікаєш, та завше знаходиш.
Що приходить і так просто не йде.
Самотній не той, хто щастя утратив,
Не той, хто собі так вважає.
Самотній лиш той, хто людей на свободу
З чистим серцем та душей проміняє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413960
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 30.03.2013
автор: Пегеша