Не треба поспішати, метушитись
І бігти геть туди за небосхил.
На білий світ здивовано дивитись
І підіймати за собою пил.
Усе мине і щезне в вічність кане
Печаль, турбота, смуток, марнота.
Не раз, не два, пініметься, повстане
На тебе ахілесова пята.
Ти будеш гучно дорікати Богу
Шукати винних в небі, на землі.
Життєву проклинать свою дорогу
Хоча причина горя у тобі.
Та ти уперто скрізь навколо себе
Шукаєш винних в бідах у своїх.
А лихо посилилося у тебе.
Засіло крепко у думках твоїх.
Та всеодно не хочеш визнавати
Що ти і є причина, як не жаль.
Тобі так важко з болем відірвати
Усю злобу, усю антимораль.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413952
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.03.2013
автор: Олександр Крутій