Я б так багато не писав про розставання
Якби в житті їх стільки не цвіло.
На капищі прощань суцільні рвані рани
Від мовленого :”- А пам’ятаєш як було?”.
Це відбувалось часто- може й хватить
Уже трагічних сцен на все життя
І каламутить долі перспективне щастя
Нажаль не вийде без печального: ”- Ну всьо!”
Та годі вже. Всі чітко розуміють
І всі готові до таких мелізм
І розлучатися готові безупину,
Аби відчути захвату хоч мить.
Щоб відчувати непокорене бажання,
Лиш від знайомого: ”- Привіт!”
І щоб збивалося вспокоєне дихання
Коли весні являється вишневий цвіт.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413708
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.03.2013
автор: Андрій Булакевич